--Олександре Вацлавовичу що змусило вас взятися за такий складний об’єкт в умовах теперішніх складнощей з фінансуванням робіт щодо всіх проектів, пов’язаних з ЄВРО-2012 в Україні, а також за відсутності поки надійного інвестора?

      - По- перше, вигравати подібні тендери нам не звикати. Приміром, минулого року компанія, що входить до групи "Альтіс-Холдинг", перемогла в державному тендері. Маю на увазі нашу компанію "СпецБудБетон", яка розпочала роботи по облаштуванню перону термінального комплексу в аеропорту «Бориспіль». А щодо інвесторів, то тут бувають різні ситуації. Передусім це стосується вітчизняних інвесторів – це переважно молоді компанії, що не мають достатнього досвіду в реалізації таких проектів. Це означає, що в процесі реалізації практично завжди змінюється концепція будівництва, змінюються орендарі, технічні завдання. А будь-які відхилення навіть на рівні концепції ведуть до серйозних змін в процесі будівництва.

    - Коли повернутися до теми ЄВРО-2012, які головні проблеми стосовно будівництва ви бачите тут на сьогодні?

    - Будівництво взагалі потребує зараз підтримки. Я маю на увазі прискорення прийняття рішення по будівництву об'єктів до ЄВРО-2012. Це стосується як спортивних споруд, так і інфраструктури. У 2009 році практично нічого не зроблено. Тендери на будівництво доріг та інфраструктури почали проводитися практично в серпні, коли морози не за горами. Це ж злочин, коли гроші виділені, проектна документація є, а тендери проводяться тоді, коли немає часу на освоєння коштів.
У нас величезна кількість часу йде на розмови. Потрібно негайно діяти для того, щоб не тільки виконати програму підготовки до ЄВРО-2012, а й підтримати наші будівельні компанії. Наприклад,  досвід проведення ЄВРО в Португалії показав, що підтримка уряду там суттєво допомогла португальським компаніям. Сьогодні вони розвинулися до великих розмірів, є цілком конкурентоспроможними в Європі, до нас приїжджають. Адже португальський уряд дав їм пріоритетну можливість участі в міжнародних тендерах. А у нас умови тендерів прописуються  чомусь виключно під іноземні компанії. Ну приїдуть до нас 10 їхніх інженерів і 20-30% коштів поїдуть за кордон, а Україні залишиться тільки собівартість. Хочу сказати, що без допомоги держави цю проблему не розв’язати. Це основні гострі моменти, рішення по яких повиннні бути прийняте негайно.

        - Не секрет, що цей рік є одним з найскладніших для будівельної галузі. Яким чином криза може вплинути на Ваш бізнес? Як, на Ваш погляд, можна вистояти у таких ситуаціях і забезпечити успіх?

   - Так, 2009 рік був дуже складний для будівельників. Звичайно, ми передбачали, що криза може статися, але не так швидко. Основний обсяг проектів «Альтіс - Холдингу» все ж таки належить до комерційної нерухомості. Вплив кризи на цю галузь менший, оскільки вона не пов’язана з іпотечним кредитуванням, бо будівництво ми проводимо завдяки цілеспрямованим кредитам. У будівництві дуже важливою є ритмічність фінансування: бетон, арматура потрібні кожен день. Будівництво – це великий механізм, який не може зупинитися. Наприклад, для того щоб заморозити один об’єкт, нам потрібно кілька тижнів, а потім ще місяць, щоб його розморозити. Ми мобілізуємо усі наші зусилля, зустрічаємося з нашими інвесторами, пояснюємо ситуацію, шукаємо компроміси. Тому ця кризова ситуація для нас слугує великим уроком. За останні 5–7 років завдяки кон’юктурі ринку українські будівельні компанії дещо розслабилися. Але бізнес, як і саме життя, циклічний: за зростанням неминуче падіння, а потім знову зростання. Зараз буде важко усім, але особливо – невеликим компаніям, що не мають доступу до кредитних ресурсів та роками напрацьованої кредитної репутації. Проте, можу сказати, що ситуація на ринку складна, але керована.

    - І насамкінець, чи буде у Львові нарешті сучасне, по-європейськи комфортне приміщення аеровокзалу ?

      - Щодо нас, то ми цілком спроможні збудувати в столиці Галичини термінальний комплекс не гірший, а то й кращий, ніж в Борисполі. Були б на то кошти та владна воля, насамперед, прихильна до свого виробника та будівельника.

Спілкувався  Ігор Галущак